Він був просто дуже-дуже втомлений… Або ж мій стрипденс був більше схожий на колискову ))) Одним словом, окрім вірша, ще й є якісь веселі спогади. Головне — сприймати усе з почуттям гумору ))))))))
Насправді я свідомо обираю «банальні» теми, Ларко… Ще щось виставлю, бо насправді всюди дуже звичайні теми обрані, але від того, як на мене, не менш важливі… Тут взагалі новела про місце в житті кожного із нас і ролі, які ми часто виконуємо на публіку. Образи списані з життя…
тут важливі ще чайник і кофтинка, вони змінюються протягом твору, точніше героїня починає сприймати їх інакше. І змінюється їхнє місце… Але воно у них Є, що вже само по собі добре )))
Давайте банально більше часу проводити, зустрічаючись в реальному житті, тоді менше нервів тратимемо при всіляких нововведеннях Вконтакті або й взагалі їх не помічатимемо )))) Ловлю себе на тому, що занадто вгрузла у віртуальне життя ((( а хочеться ЖИВИХ емоцій!!!
Як на мене, ви нагнітаєте… «Ранетки» чи «Кадети» — це не найгірше, що можуть дивитися підлітки, там хоч якась мораль чи виховний момент присутні. Інша справа, коли мова йде, скажімо, про програми, які зараз цілодобово в ефірі М1, коли там лялькові білявки, фактично оголені, закидають «кониками» чи голопузим примітивним фліртом або ж відверто лижуть відеокамеру, що знімає… От що справді лякає. От за таку порнографію треба штрафувати, як на мене, причому накладати потрібно мільйонні штрафи, бо хтось там думає, що, якщо перед екраном сидить заслинений чолов'яга критичного віку чи прищавий підліток, що переконаний, от яке воно кльовське життя, то оце і називається УСПІХОМ… Сумно. Дуже сумно.
Замало інформації, щоб я могла висловити своє ставлення, але, як на мене, дискусія пішла не в те русло… Якщо у мами близнятка — первістки, то це єдине, що в моїх очах може згладити вину матері (але не виправдати остаточно !!!), банальне незнання чогось… Дітей, особливо немовлят, треба відчувати, а юні, недосвідчені мами не завжди вміють це робити, тому й так необхідні бабусі на початках. В будь-якому випадку ані влада, ані вибори, ані якісь там інші моменти тут згадувати недоречно. Це трагедія однієї маленької родини, як не прикро це звучить…
Та чого ж боронь Боже? Заміна каналізаційної мережі або закінчення будівництва, то ще не так страшно, хіба що це труба і будинок самого кандидата )))) Якщо ж ні, наміри не такі вже й погані. Куди гірше, якщо єдина мета, з якою йдуть у будь-яку раду чи на посаду мера, щоб вирішити особисті питання. Це вже діагноз.
З усіх тих мерів мене найбільше прикольнула бабуся, що сама собі за продуктами ходитьі вже рекордний термін попідряд головує. Думаю, коли вона помре (а це рано чи пізно станеться, нічого не вдієш), у місті буде рік жалоби… Ще сподобався мер, що замість сміття видавав людям продукти. Сила!!!
Ні, не розлучилась ))) Здається, він тепер на все життя (після такої моєї ганьби). В цьому випадку спиртне — життєва необхідність, хоча б для того, щоб приступами сміху розбаляти його хропіння ))))
Це дуже особисті рядки. Майже автобіографічні. Я так старалась, а Він захропів (це було жахливо!!! )))) ), потім проснувся, каже «давай ще!»… Одним словом, для таких речей бажано підкріпитись алкоголем (це не пропаганда) ))))
Мова — річ абстрактна, мовлення — індивідуальна. Я обома руками ЗА діалектизми, авторські новотвори, одним словом, все те, що робить текст смачнішим і «кольоровим»… От я, наприклад, з Хмельницької обл., у нас як такого вираженого діалекту нема, тому, коли я приїхала на навчання в Чернівці, тутешні словечка сильно різали вуха. Спершу це дратувало, бо багато чого не розуміла (а ви ж знаєте, що власне незнання злить), а потім усвідомила, наскільки мова буковинців, особливо в селах, особливо бабусь і дідусів, явище самодостатнє… І вже зовсім інша справа — словечка (русизми, американізми), що НАВМИСНЕ вилазять в текстах підлітків. Тут вже не свідомість генетична, а банальне намагання бути крутим чи модним за рахунок крадених висловлювань. От тільки біда в тім, що через обмежений словниковий запас у своїх головах, відшукати аналог в українській мові «модні чели» не спроможні. Ще страшніше, що вони соромляться того батьківського діалекту… Хочеться, зворотнього… Бо мене насправді лякає процес уніфікації мови.
Певно, в мене й справді доля така ))) Я й не проти ))) Залишається тільки закликати всіх, кому й справді цікаво, завітати завтра надвечір в Літкафе… Хтозна, як воно буде, але якось та буде. Не приходьте з примосу. Рушієм приходу мусить бути тільки власна цікавість і, як наслідок, бажання… Ми читатимемо для Вас про Своє…
Одна вже вийшла завдяки моїм колегам. ТВАшники подарували мені на день народження «Проліски закоханого серця» — мою дебютну збірку. В мене, на жаль, вже не залишилось примірників. Щоправда, вона трохи не досконала — її треба вичитати і трохи підкорегувати, бо там вистачає помилок, навіть окремі рядки пропущені, і тоді перевидати якіснішу. Треба взятися за це, ніяк руки не доходять… Спасибі за гарні слова!!! ДУЖЕ_ДУЖЕ_ДУЖЕ приємно.
З усіх тих мерів мене найбільше прикольнула бабуся, що сама собі за продуктами ходитьі вже рекордний термін попідряд головує. Думаю, коли вона помре (а це рано чи пізно станеться, нічого не вдієш), у місті буде рік жалоби… Ще сподобався мер, що замість сміття видавав людям продукти. Сила!!!