Алька Ситар

Випадки й справді підібрані смішні і навіть абсурдні, а от коментарі вже трохи пішли не в те русло. Дорогі друзі, у нас вистачає насилля, повірте, ОСОБЛИВО у подружжях, ОСОБЛИВО в селі (хоча і в місті трапляється a-alekseeva.vkursi.com/1507.html#comment7692) Чоловіки українські — так традиційно склалось — люблять доводити свою правоту кулаками. Я знаю десятки!!! таких родин з мого «сільського» дитинства. Та мені видається, що автор допису, Тадеуш Новіцкі, мав на увазі інше. Хоч і тут є цікава деталь: якщо усі ці факти фігурують у новинах, значить це НОВИНА, тобто незвичне і аномальне явище, бо на BBC вважають: якщо пес покусав людину, це не новина, а от якщо навпаки — людину собаку — то це щось новеньке. Може, й тут так.

… тому що історик ))) Я що цікаве підмітила: з істориків, на мою думку, виходять хороші журналісти-аналітики. Я, до прикладу, філолог за освітою, тому того багажу знань, що у них не маю, але у журналістів-істориків дійсно є чому повчитися. Вцілому ж, щоб бути класним журналістом, головне не відриватись від народу і бажано бути завжди трішки голодним ))))))))))))

До чого тут міліція, дорогі друзі? Її ж не можна «натикати» на кожному кроці, що цілком зрозуміло. Лякає інше: це трапилось посеред білого дня, очевидно, що протягом того шляху, що п'яниця біг за своєю потенційною жертвою, свідками цього були десятки людей, левова частка з яких чоловіки. Страшно, коли залишаєшся з таким нелюдом наодинці в закритому приміщенні, але ще гірше, коли навколо є люди. І нікому до того діла нема. Зупинити вандала за психологією сучасного світу може хіба що такий же божевільний. Усі решта спроможні тільки нарікати на погану роботу правоохоронців, а в тих за традицією своя відмазка: заяви про побиття не було, значить на цього чоловіка ми ніяк вплинути не можемо. В нас взагалі, по факту, міліція може щось зробити тільки тоді, коли біда вже сталася — на упередження вони не працюють. І насамкінець: менталітет українських жінок. спотворених кулаками своїх «коханих», не навчив нас захищати себе чи то в міліції, чи вже й одразу у суді. На моїй пам'яті не пригадую жодної панянки, котра написала заяву до правоохоронців, бо її побив чоловік. Тоді, як за кордном, один синець під оком може стати і причиною для розлучення, і підставою для обмеження доступу до жінки і відповідальності чоловіка — чи то штрафу, чи то громадських робіт, чи навіть ув'язнення. Українські жінки терплячіші, за винятком тих, хто відстоює свої права качалкою чи макогоном.

на якому телеканалі тепер вас шукати, Сергію?

Класно. Варто спробувати.

Щастя без грошей ще й як можливе!!! Бо їх взагалі, як таких, нема. Щастя в любові, в посмішці дитини, щастя в сонячній погоді, щастя в отриманні листів, щастя в подорожах, щастя в смачному морозиві і ще існують мільйони різновидів ЩАСТЯ. ГРОШІ дають нам тільки можливість придбати деякі із них, але їхня кількість взагалі жодної ролі не грає. От скажімо, сільський хлопчина куди щасливіший, якщо купив за свої кровні потаскані жигулі, аніж той його ровесник, котрий побив вже десятий чотириколісний татусів подарунок… Шкода, що ви гроші і щастя поставили в один ряд. Щасливими треба ВМІТИ БУТИ — не кожен може.

чи Боже вільна

не завжди. Я часто писала листи, як сповідалась комусь, напишу, а відсилати вже й не хочеться — душу спорожнила на папір ))) листи часом варто писати для свого власного спокою…

в мене тут кров саме тому, що любов ))) мала була — тоді мені здавалося, що цей коктейль — то щось шедевральне )))

ще й як модно!!! майже раритетно — писати на папері послання )))

і до речі, вірш мені дуже подобається… В мене є альтернатива — з моїм підлітковим нерозділеним коханням — рима заїжджана, але і я мала була, коли його писала (http://a-sytar.vkursi.com/1345.html)

Посперечаюсь — там, де є картопелька фрі, великої порції сексу не вийде ))) Тільки після добротного наваристого українського борщу від хорошої газдиньки )))

i-moroz.vkursi.com/1341.html — ех, дівчата, а таки бракує конвертів із цікавиим наповненням )))

i-holub.vkursi.com/1343.html — ех, дівчата, а таки бракує конвертів із цікавиим наповненням )))

Бідний Василь :))) Як каже один мій товариш, все в нашій країні добре: робота є, зарплата достойна, медицина безоплатна, от тільки непонятно, Бандера — герой чи не герой. )))))))))) Сміх крізь сльози… P.S. Усіх із Новим роком за старим стилем!!! А Василів — з подвійним святом!

кінець розчарував… А все решта — навпаки. ЯК то часто буває, найпримітивніше ЧОГОСЬ запало в душу і, як не дивно, в пам'ять (Чи ти справді такий спустошений, яким бажаєш здаватися?
Чи я справді така переповнена, якою себе почуваю?) Почуваю себе ніяк ):(

однако хорошо ))) З усього, що я Вашого прочитала, чогось риби засмутили — все решта потішило — Спасибі за відчуття.

Сучасна українська література (нехай мене простять автори) взагалі відбиває в мене бажання читати — там не те що за сюжетною лінією не пройдеш, там і потоку свідомості якось не вбачається — грубо НАБІР СЛІВ. Хоча автори-сучасники, що вже стали певною мірою класиками, пишуть таки про життя, а значить для людей. Стосовно сюжетів, то їх і справді обмежена кількість, Іринко, біля чотирьох десятків, здається, так мені професори філології казали.

Зраду можна пробачити!!! І полігамність тут ні до чого. Зраду можна пробачити, якщо справді любиш, перша умова, і якщо каяття було дійсно щирим — умова друга. Якщо немає другого, то краще собі щось відсікти, аніж підпустити ще раз до себе людину, котра тебе зрадила — робитиме це довіку.

і спасибі за відвертість