Страх

Цілу ніч ішов дощ. Місто стало заручником Бога.
І скрипіла підлога від моїх недолугих думок.
Треба їх позбирати, буде час- розмістити у блогах,
Тільки спокій, як попіл, від нічної вологи промок.
 
Ти сьогодні не мій. Це ще більше доводить до сказу.
Я втечу у Контакт, зміню статус, затертий до дір.
Знову страх: ще комп'ютер підхопить якусь там заразу
або зрештою вкотре засмокче мій втомлений зір.
 
І промокне рука, як старенька шкільна «промокашка».
Зап'ю кавою страх чи розбавлю принаймні на мить.
Іще вісім хвилин буде боляче, слізно і важко, 
Доки моя відрада в он-лайні життя заіскрить.
                                                         16.09.2010