Ірреальність
Маленькі ніжки кумедного гнома
Щодуху біжать навздогін.
Захлинаюсь від сміху. Втому
Витискаю із власних ніг.
Ми по хмарах стрибаєм смішно,
Як безпечні й дурні стрибунці.
Тільки ти моїх друзів грішних
Чомусь називаєш вівцями.
Я вже впала в траву. Не годна.
Сонце змушує склеїти вії.
Ех, як прикро, умови погодні
Розганяють із неба мрії.
Я люблю, коли дощ і веселка,
із шматочків, як з пластиліну,
Ніби перша в житті етажерка
Для книг з надписом «Ти вже вільна !!!»
Уві сні, може, ще й в дитинстві
Етажерки барвисті і гарні,
А в житті лиш комп'ютер висне,
Коли шлеш листівку для мами…
30.06.2010
Щодуху біжать навздогін.
Захлинаюсь від сміху. Втому
Витискаю із власних ніг.
Ми по хмарах стрибаєм смішно,
Як безпечні й дурні стрибунці.
Тільки ти моїх друзів грішних
Чомусь називаєш вівцями.
Я вже впала в траву. Не годна.
Сонце змушує склеїти вії.
Ех, як прикро, умови погодні
Розганяють із неба мрії.
Я люблю, коли дощ і веселка,
із шматочків, як з пластиліну,
Ніби перша в житті етажерка
Для книг з надписом «Ти вже вільна !!!»
Уві сні, може, ще й в дитинстві
Етажерки барвисті і гарні,
А в житті лиш комп'ютер висне,
Коли шлеш листівку для мами…
30.06.2010
4 коментарі
тай катається на канатах-надії
і з однієї на іншу: гоп-гоп
— рахує мільйони кілометрів мрії…
… тепер вони не втечуть і вночі
хіба до тебе — у вільні сни…