Фотосинтез

Блоґ: Алька Ситар

Старий дуб під вікном кремезний.
Фотосинтез. Машини гасають.
На столі моя кава мерзне,
Люблю теплу, вона вмирає.

Я її не доб’ю спочатку,
Буду пити довго і нудно.
Кофеїн мені нині за чарку…

Роздягнусь, як нічна приблуда.
Потім встану, вікно відкрию,
Голі ноги обвіє вітер.
Вовкулака на місяць завиє,
Ми з ним тільки вчорашні квити.

І, мабуть, тим усе скінчиться,
Ляжу спати, насняться квіти.
Вовкулаку любить вовчиця,
А я з вітром…
05.10.2008

10 коментарів

Де ж тепер твій вітер?

Вовкулаку любить вовчиця — а він її?
Вовкулака (грец. ???????????, англ. Werewolf) — міфічна істота, людина, що перекидається на вовка, або перетворена у вовка, тобто перевертень. Аж страшно робиться з таким набором дійових осіб в одному вірші.

Шось зароумілий якийсь віршик виходить з вашим коменарем…

А що ж робити, що мене надаремно 5 років на філолога в Кам'янці-Подільському вчили. Деякі букви вже починаю забувати, але слова ще пам'ятаю ;)

а чого ж страшно? тут сумно має бути. яка драма! це ж ми звикли одну тему мусолити: красуня і чудовисько, людина і вампір, людина і вервольф… а вовчиць хто подумає?.. чи, може, вервольфу варто поєднати свою долю з двома… е-е-е… самицями? сьогодні в ліжко, завтра — під кущ )))))

да, справді, вовчиці у нас до цього часу якось не приголублені. Та і взагалі тваринний світ якось ще недолюблений. Любимо ми тваринок якось вибірково, не всіх однаково приязно. Варто переглянути ставлення до, наприклад, павучків і метеликів.

Чи можливо звернути увагу на бєлочек, бурундучків, зелених літаючих слоненяток, піндриків, хокототіків…

Ага, а ще на «хливких шорьков», «зелюков», «мюмзиков» (рос. переклад Льюїса Керрола) :)))

Чудово! Дуже дякую!

… а я цей вірш любила — мені він видавався міфічним і таємничим, про самотність, жорстоку самотність причому… Цікаві коментарі — я задумалась.